Тут приватна власність – недоторканна, а готелі на вихідні знижують ціни

Джерело: “Сегодня” http://ukr.segodnya.ua/life/stories/evrozhizn-po-polski-kak-nashi-sosedi-iskorenyali-sovok-549551.html

Про те, що Україна залишилася далеко позаду, розумієш, як тільки перетинаєш кордон із Польщею. І справа не тільки в якості асфальту, покладеного на звичайній сільській дорозі. Але і в будинках, що вздовж цієї дороги розташовані. Акуратні приватні будиночки, вкриті черепицею і пофарбовані в теплі кольори, відремонтовані і доглянуті, а у двориках пишно цвітуть багаті клумби – складається враження, що в Польщі проходить цілорічний конкурс на найкрасивіший ландшафтний дизайн прибудинкової території. Щоб красу у дворі добре бачили сусіди, приватні території обгороджені низькими гарними заборчиками – абсолютно несхожими на ті бетонні або кам’яні стіни, які зазвичай “прикрашають” приватні будинки в Україні. А акуратний власний будиночок з доглянутим двором собі може дозволити кожен – відтоді, як країна увійшла в ЄС.

СТАРТ. Цього року виповнилося рівно 10 років, як Республіка Польща стала членом Євросоюзу. Самі поляки зізнаються: за ці роки країна змінилася до невпізнання. І це не дивно: за даними міністерства фінансів Польщі, ЄС влив в економіку країни вже більше 100 млрд євро, а по бюджету на 2014-2020 роки, на її розвиток передбачені ще 105 млрд євро. Сума, безумовно, вражає. Однак мало просто отримати гроші – потрібно правильно їх розподілити і витратити. “Перша хвиля європейських грошей була спрямована на те, щоб витягнути економіку Польщі на рівень країн ЄС і згладити існуючі відмінності. А друга, починаючи з 2007 року, прямувала вже на подальший розвиток країни”, – розповідає “Сегодня” заступник мера міста Ополе (центр Опольського воєводства. – Авт.) Данута Весоловського.

Зараз Польщу називають “Китаєм Євросоюзу”: її економіка продовжувала розвиватися і під час світової кризи. Навіть у 2008 році, коли всі країни співтовариства пережили обвал виробництва, ВВП в Республіці показав плюс 1,7%.

Секретів успіху у поляків декілька. По-перше, влада активно підтримує малий і середній бізнес: щоб відкрити власне підприємство, громадянину країни треба тільки подати заяву. Диференціація податкових ставок (сума податку залежить від розміру отриманого прибутку. – Авт.) дає підприємцям можливість активно розвиватися. Індустріальні парки, про які в Україні невтомно говорять, але не поспішають впроваджувати, в Польщі успішно функціонують: багато іноземних компаній, скориставшись можливістю відкрити промислові об’єкти на пільгових умовах і з низькими податками, відкрили тут свої виробництва. І тепер країна експортує в ЄС товари своєї промисловості (електроприлади, автозапчастини та ін. – Авт.), а рівень безробіття падає. Розвивається і сільськогосподарський сектор: він дає 4,5% ВВП Польщі (в Україні в 2013 р. – 9,9%. – Авт.). Упор тут роблять на рослинництво – наприклад, ревінь і червону смородину вирощують в промислових масштабах і експортують практично в усі країни Євросоюзу, а польські полуниці та яблука відомі в усьому світі.

Найскладніше, за словами самих поляків, їм далася “реформа свідомості”. Або, якщо переводити на зрозумілу нам мову, – викорінення “совка” в психології місцевого населення. “Зараз ось, наприклад, ми проводимо так звану сміттєву революцію”, – пояснює нам Данута Весоловського, – впроваджуємо практику сортування відходів, і вчимо дітей в школах, як важливо жити в чистоті. Але все одно є люди, в основному старшого покоління, які примудряються виносити сміття в ліс – хоча під будинком стоїть контейнер. Психологію таких людей змінити найскладніше. Але ми намагаємося”.

ЖКГ: “ТЕПЛОМОДЕРНІЗАЦІЯ” ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВИ

Середня зарплата в Польщі – 800-1000 євро (від 3500 злотих, або 15 тис. грн). Мінімалка з січня 2014 року – 300 євро (1200 злотих, 5200 грн). А ось співробітнику з вищою освітою, яка працює за фахом, не можуть платити менше 1000 євро (4,2 тис. Злотих, 17 тис. Грн). Поняття ж мінпенсії немає: якщо людина не працював і не платив податки, то держава йому нічим не зобов’язана. Середня ж пенсія у Польщі – 1600-1800 злотих (6700-7200 грн. – Авт.). Також пенсіонерам покладені пільги – вони різні в різних воєводствах. Так, у Варшаві люди, які досягли 70 років, можуть безкоштовно їздити в міськтранспорту, а в Опольському воєводстві пенсіонери не платять абонплату за ТБ. А ось малозабезпеченим сім’ям ніякі дотації не передбачені.

КОМУНАЛКА. Ціна послуг ЖКГ варіюється, залежно від населеного пункту. “Я живу в селі Гоголін. У мене приватний будинок в 120 кв. м. Вода своя (свердловина), плачу тільки за електрику, а взимку додається газ. Влітку на комуналку йде 150 злотих на квартал (600 грн, 200 грн на місяць. – Авт.). Взимку – близько 220 злотих на квартал (900 грн, 300 грн на місяць. – Авт.)”, – каже місцевий житель Олександр Марчик. Він працює водієм, заробляє 2,5 тис. Злотих (10,5 тис. грн). Але впевнений, що комуналка йому обходиться жахливо дорого.

У великих містах компослуги в рази дорожче – там потрібно оплачувати, крім тепла і води, прибирання прибудинкової території. Набігає 250-400 злотих щомісяця (1200-1600 грн). Мешканці елітних будинків в центрі Варшави можуть платити навіть 1200 злотих (5 тис. грн) – але сюди входить відвідування спорзал, СПА та салону краси, розташованих в будинку.

ПРОГРАМИ. Старі будинки в Польщі модернізуються, щоб не втрачали даремно дороге тепло: програма з енергозбереження затверджена ЄС, і під неї виділено мільярди євро. Є навіть термін – “термомодернізація”. Якщо власник приватного будинку бажає модернізувати житло, він може претендувати на дотацію або кредит під відсотки нижче банківських. Для цього потрібно провести енергоаудит (розділити кількість тепла, витраченого на опалення, на площа будинку – такий аналіз проводять фахівці. – Авт.). Якщо результати виявляться невтішними, влади позичать власнику гроші під 1-1,5% річних. За них можна утеплити стіни, поставити енергозберігаючі вікна і замінити підлогу – за цільовим використанням коштів простежать енергоаудитори.

У багатоквартирних будинках модернізація проводиться в основному за рахунок мешканців: 99% будинків знаходяться у владі ОСББ (об’єднання власників багатоквартирних будинків).

Мешканці платять додатково 30-50 злотих (120-200 грн) на місяць в “ремонтний фонд”: за ці гроші щорічно оновлюють зовнішній вигляд будинків, ремонтують ліфти і дахи. Тому у жителів старих будинків у Варшаві чи Кракові сума комуналки вище, ніж у власників квартир в нових будинках – адже старі постійно потребують ремонту. Можуть претендувати ОСББ і на дотації від уряду – якщо грошей, зібраних з мешканців, не вистачає на ремонт. Все робиться по “просторовому планом міста”: прикрасити багатоповерхівку в усі кольори веселки не можна – тільки в пастельні тони!

СЕЛА: БЕЗ ШКІЛ І РИНКІВ

У польських селах проживає близько 40% населення, адже купити пристойний будинок, або побудувати його, коштує 35-40 тис. Євро. І банки борються за клієнтів, пропонуючи іпотеку на 25 років під 3-4% річних. Щомісячний платіж за все 185 євро. Враховуючи, що середня зарплата 800-1000 євро, дозволити його собі може практично кожен. Села в Польщі невеликі – є такі, де живе 250-300 чоловік. Але навіть у такому обов’язково є свій магазин, дільничний лікар і полісмен. Школи та садка може не бути: вони часто одні на кілька сіл, а дітей щоранку возять автобусами. Збоїв не буває. “Якщо автобус не прийде, преса тут же роздує скандал. І керівництво району тут же звільнять”, – пояснює заступник голови облради Опольського воєводства Барбара Камінська. У садок батьки возять дітей самі – купити стару машинку з об’ємом двигуна 1-1,5 літра (таких у Польщі найбільше – вони економні, а бензин дорогий, величезних позашляховиків в країні практично немає. – Авт.) Можна за 1,5- 2 тис. євро. Ні в селах і ринків, а торгівля з землі заборонена – як і всім ЄС. “Фермери продукцію здають оптовикам, а все необхідне люди купують в магазинах. В ринках немає потреби”, – каже Барбара. Втім, одну палатку ми знайшли: в Ополе жінка продавала гриби та овочі. Така торгівля допускається, якщо у фермера є всі дозволи, а овочі – власні. Зараз сезон перцю, картоплі, цибулі та грибів – це і продається. А ось бананів або ківі на таких розкладках не зустрінеш ніколи.

БІЗНЕСУ: ПІЛЬГИ ЗА ІСТОРІЮ

Найзначніші зміни після вступу в ЄС торкнулися приватного підприємництва. Зараз, щоб стати бізнесменом у Польщі, потрібно оформити лише одну заяву, і подати його за місцем проживання – в районний чи облцентр. Все інше влада зробить сама: подадуть вашу заяву і в центральні органи влади, і в місцеву податкову. Вам же залишається просто працювати і заробляти.

Розмір податку на прибуток залежить від доходів: люди, що заробляють на рік менше 85 тис. злотих (близько 360 тис. грн), платять 18% від суми, мінус 556 злотих (субсидія на розвиток. – Авт.). Якщо заробітки в рік перевищують 85 тис. злотих, податок буде майже 15 тис. злотих (62 тис. грн) на рік, + 32% на прибуток, отриманий понад ці 85 тис. Сума податків немаленька, але вона дозволяє полякам відчувати себе захищеними – адже платник податків може розраховувати і на дійсно безкоштовне медобслуговування, і на негайну відповідь від властей у разі запиту.

Приватний підприємець Гжегош Хайдук, власник причалу з каяками (відкритими двомісними човнами. – Авт.) і невеликого кафе на березі, рік тому розпочав діяльність з 30 каяків. Зараз їх у нього 100, а поруч – солідна дерев’яна будівля: в ньому – ресторан і готель. На будівлю готелю пішло півроку, ще півроку зайняло узгодження норм з усіма службами. “Пожежні приїжджають безкоштовно і видають припис на усунення несправностей, якщо їх знаходять. У мене знайшли, – усміхається Гжегош, – тому так затягнулося введення будинку в експлуатацію. З СЕС складніше: після отримання запрошення у них є два тижні на те, щоб приїхати на об’єкт. Я затягувати не хотів, тому сам за ними з’їздив – це не забороняється. Служба ця платна: година роботи спеціаліста коштує 40 злотих (близько 170 грн). Але якщо ніяких недоробок не виявляється, плата не стягується. У мене не знайшли – так що я витратився тільки на бензин”, – розповідає нам Гжегош. Підприємство приносить йому менше 85 тисяч злотих на рік, тому податок він платить знижений, і своїми заробітками задоволений.

З другим підприємцем, Владиславом Тато, ми зустрічаємося в елегантному триповерховому ресторані. У XVIII столітті в цьому будинку перебувало зерносховище, потім довгі роки воно стояло напівзруйнованим. Тоді Владислав, у якого є будівельний бізнес, а відповідно, і вільні гроші, звернувся до влади з пропозицією реставрувати історичний об’єкт і перетворити його в ресторан. Влада ідею сприйняли з ентузіазмом, і запропонували йому кредит на реконструкцію зерносховища (всього під 2% річних). А коли він відмовився, надали пільги на основний бізнес: знизили податки до 16% – до тих пір, поки новий ресторан не вийде на самоокупність. “Я розміщую рекламу про ресторан на місцевих телеканалах і в газетах. Кількість клієнтів зростає. Так що, думаю, зовсім скоро податки для мене повернуться на колишній рівень”, – з усмішкою прогнозує Владислав.

ТУРИЗМ: РОЗВИВАЮТЬ РЕГІОНИ

Опольське воєводство стало першим у Польщі, де почала діяти програма розвитку села. Але розвивати село планують не в аграрному плані, як могли б подумати в Україні, а в туристичному.

“У нас фермерство дуже розвинене і механізовано. В результаті у селян з’являється багато вільного часу і можливість займатися новою діяльністю – зеленим туризмом. Хтось розводить коней і організовує прогулянки на цих тварин. Хтось отримує дозвіл, будує біля озера, що належить воєводству, невеликий ставок, в якому розводить форель, і відкриває рибний ресторан. Потім випускає цю форель в озеро і організовує змагання зі спортивної риболовлі, на які з’їжджаються рибалки з усього воєводства. У кого-то – своє виробництво хліба, і туди привозять групи школярів, щоб показати їм процес випічки булочок. Тут же дітей годують і продають їм сувеніри”, – розповідає нам Барбара Камінська. Також влада рекламують активний спосіб життя. А місцеві готелі на вихідні знижують ціни на проживання: вважається, що в будні в готелях селяться люди, що приїхали у відрядження, а значить, за них платить компанія. Але на вихідних у готелях селяться звичайні люди, дерти з яких втридорога – моветон.

Є у них і Польська туристична організація – держоб’єднання, просуває Польщу в світі як турнаправлениями. “Наша мета – розповісти, що Польща – це не тільки Закопане і Краків, а й безліч маленьких міст з древніми замками і унікальними пам’ятками”, – каже представник організації в Києві Олена Бондаренко.

МОДА: ЗДОРОВ’Я І СПОРТ

Влада в Польщі взялися за пропаганду здорового способу життя. Ідеальний працівник, який сидить в офісі, не має ні грама жиру в тілі. Пропаганда принесла плоди: курців стало на третину менше (6 млн замість 9 млн. – Авт.). Вести здоровий спосіб життя тепер дуже модно: поляки у вихідні ходять на пікніки, сплавляються на човнах і воліють еко-продукти, вирощені без гербіцидів. Про це нам розповідає українець Володимир Лях – він родом з Тернополя, але 13 років працює в Польщі. “Гостям, які орендують велосипеди (10-20 злотих на добу (40-80 грн), ми пропонуємо страви з органічних овочів і злаків власного виробництва. Я і сам вже навчився відрізняти органічні помідори від вирощених на добривах. Але ось алкоголь я волію український – тому що в його якості я впевнений. Мені його з дому передають вже 13 років”, – сказав “Сегодня” Володимир, розливаючи горілку “Хортиця”.

БЕРЕМО ПРИКЛАД З СУСІДА

Українці на поляків дивляться з білою заздрістю. Багато наших співгромадян польський ривок вважають економічним дивом, а милуючись доглянутими двориками польських сіл, мріють, що одного разу такий порядок буде і в нашій рідній країні. Нас дивує багато чого: і масова готовність поляків подорожувати у вихідні, і акуратні будинки, і рівень цивілізації. А ось поляки на своє життя … невтомно скаржаться. Тому що у них в сусідах – Чехія і Німеччина.

“Ех, маленькі у нас зарплати. Ось у німців заробітки…”, – мрійливо говорять поляки, із заздрістю поглядаючи в бік кордону з “Бундес”. “Це ми активні і працьовиті? Та ми ледачі, як коти! Ось чехи – ті да. Вони і працюють, і відпочивають, вони взагалі на місці не сидять”, – щиро не розуміє наших компліментів спортсмен Гжегош.

Поляков можна зрозуміти. Адже це нормальна людська практика – порівнювати себе з сусідом. І, якщо раптом він живе краще, тягнутися до нього. Розвиватися і йти вперед. Польщі з сусідами справді пощастило: поруч з успішними чехами і благополучними німцями дуже хочеться не впасти в бруд обличчям. Довести їм, а заодно і всьому світу, що є ще порох в порохівницях древньої Речі Посполитої. Стоїть і Україні активніше дивитися на Захід, думати, як повторити успіх Польщі, переймаючи все краще, що є там.
Розмір податку на прибуток залежить від доходів: люди, що заробляють на рік менше 85 тис. Злотих (близько 360 тис. Грн), платять 18% від суми, мінус 556 злотих (субсидія на розвиток. – Авт.). Якщо заробітки в рік перевищують 85 тис. Злотих, податок буде майже 15 тис. Злотих (62 тис. Грн) на рік, + 32% на прибуток, отриманий понад ці 85 тис. Сума податків немаленька, але вона дозволяє полякам відчувати себе захищеними – адже платник податків може розраховувати і на дійсно безкоштовне медобслуговування, і на негайну відповідь від властей у разі запиту.

Приватний підприємець Гжегош Хайдук, власник причалу з каяками (відкритими двомісними човнами. – Авт.) І невеликого кафе на березі, рік тому розпочав діяльність з 30 каяків. Зараз їх у нього 100, а поруч – солідне дерев’яна будівля: в ньому – ресторан і готель. На будівлю готелю пішло півроку, ще півроку зайняло узгодження норм з усіма службами. “Пожежні приїжджають безкоштовно і видають припис на усунення несправностей, якщо їх знаходять. У мене знайшли, – посміхається Гжегош, – тому так затягнулося введення будинку в експлуатацію. З СЕС складніше: після отримання запрошення, у них є два тижні на те, щоб приїхати на об’єкт. Я затягувати не хотів, тому сам за ними з’їздив – це не забороняється. Служба ця платна: година роботи спеціаліста коштує 40 злотих (близько 170 грн). Але якщо ніяких недоробок не виявляється, плата не стягується. У мене не знайшли – так що я витратився тільки на бензин “, – розповідає нам Гжегош. Підприємство приносить йому менше 85 тисяч злотих на рік, тому податок він платить знижений, і своїми заробітками задоволений.

З другим підприємцем, Владиславом Тато, ми зустрічаємося в елегантному триповерховому ресторані. У XVIII столітті в цьому будинку перебувало зерносховище, потім довгі роки воно стояло напівзруйнованим. Тоді Владислав, у якого є будівельний бізнес, а відповідно, і вільні гроші, звернувся до влади з пропозицією реставрувати історичний об’єкт і перетворити його в ресторан. Влада ідею сприйняли з ентузіазмом, і запропонували йому кредит на реконструкцію зерносховища (всього під 2% річних). А коли він відмовився, надали пільги на основний бізнес: знизили податки до 16% – до тих пір, поки новий ресторан не вийде на самоокупність. “Я розміщую рекламу про ресторан на місцевих телеканалах і в газетах. Кількість клієнтів зростає. Так що, думаю, зовсім скоро податки для мене повернуться на колишній рівень “, – з посмішкою прогнозує Владислав
Джерело: “Сегодня” http://ukr.segodnya.ua/life/stories/evrozhizn-po-polski-kak-nashi-sosedi-iskorenyali-sovok-549551.html